|
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля, Ще нам, браття-українці, усміхнеця доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, Заживемо і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу сободу І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем браття, всі за волю, від Сяну до Дону В ріднім краю панувати не дамо ні кому. Чорне море ще всміхнеця, дід Дніпро зрадіє, Ще на нашій Україні доленька доспіє. А завзятта праця щира свого ще докаже, Ще ся вомі в Україні піснь гучна розляже. За Карпати відібється, згомонить степами, України слава стане поміж гародами. |
Слоа: П. Чубинский (1863)
Музыка: В. Вербицкий (1885)